Як заповіт від гори Синай народжує в рабство? Аналіз Галатам 4:21-31
Олександр Бичков
Abstract
В статті розглядається твердження апостола Павла в Гал. 4:24 відносно заповіту «від гори Сінай, що в рабство народжує». Чому саме Павло характеризує Синайський заповіт як такий, «що в рабство народжує»? Для того щоб відповісти на це питання, розглядається як найближчий контекст (4:21-31), що порівнює два заповіти на прикладі історії двох синів Авраама, так і більш ширший контекст Послання до галатів (3:6-4:11), в якому йдеться про відношення між заповітом обітниці та заповітом закону. Сутність заповіту обітниці полягала в тому, що Бог виправдає поган через віру. Таким чином вони стануть дітьми і спадкоємцями Авраама. Питання про те, хто є справжнім спадкоємцем Авраама, гостро стояло в галатійській церкві. Деякі стверджували, що справжніми нащадками Авраама є ті, хто приймає закон. Звідси випливало, що закон необхідний для виправдання. Павло ж вказує, що закон був даний для того, щоб ця обітниця була виконана і погани були виправдані через віру, а не для того, щоб замінити віру як єдиний засіб для виправдання. В Гал. 4:21-31 розповідається історія народження двох дітей Авраама. Проте спадкоємцем був лише той, хто народився від вільної і за обітницею. Інший був рабом, тому що народився від рабині і за тілом. Він не міг стати спадкоємцем, тому що був рабом. Це ілюстрація двох заповітів і їхніх дітей. Виправдані через віру і народжені за обітницею є справжніми спадкоємцями Авраама. Ті ж, хто покладається на закон, є рабами, тому що вони не є і не можуть бути спадкоємцями Авраама. Адже закон був даний не для того, щоб через нього отримувати виправдання і входити в спадок Авраама. Саме в цьому сенсі Павло характеризує Синайський заповіт як такий, “що в рабство народжує”.